Рок-музика (англ. Rock) — узагальнена назва низки напрямків популярної музики другої половини XX століття, що походять від рок-н-ролу та ритм-енд-блюзу. Термін Rock очевидно є скороченням від Rock'n'roll і дослівно перекладається як «хитати(ся); трясти(ся)». Також «роком» називають своєрідний спосіб життя деяких шанувальників рок-музики, що переріс у субкультуру. Рок-музика має велику кількість напрямків: від танцювального рок-н-ролу до металу. Зміст пісень варіюється від легкого і невимушеного до похмурого, глибокого і філософського. Часто рок-музика протиставляється поп-музиці (т.зв. «попсі»), хоча чіткої межі між поняттями «рок» і «поп» не існує, і немало музичних явищ балансують на грані між ними.
Основні центри розвитку рок-музики — західна Європа (особливо Великобританія) і США, внаслідок цього більшість текстів пісень написана англійською мовою. Проте, хоча, як правило, з деяким запізненням, національна рок-музика з'явилася практично у всіх країнах. Українська рок-музика з'явилася за часів СРСР в кінці 1960-х років.
Термін «рок-музика» дуже розмитий і його межі дуже важко визначити. Інколи його використовують для опису досить слабкопов'язаних напрямків, таких як соул та Важкий метал. Належність деяких стилів музики до рок-музики заперечується. При визначенні належності того чи іншого напрямку до рок-культури, користуються соціальним та музичним факторами.
Передумови появи рок-музикиовоєнний розвиток зарубіжної музичної культури відбувався в умовах поглиблення розколу світу, посилення боротьби між двома соціально економічними системами, воєнно-політичними блоками, розв'язання «холодної війни», атомного психозу, ідеологічно-культурного протистояння. Перед людством, яке понесло нечувані людські, матеріальні і духовні втрати в роки другої світової війни, постали масштабні завдання підняти з руїн матеріальну культуру, залікувати рани духовності та цивілізації.
Найхарактернішим для культури цього періоду стає подальший розвиток так званої «масової культури», тиражування культури «серійного виробництва», чому суттєво сприяв Науково-технічний прогрес, що приніс революційні зміни в області ЗМІ (зокрема бурхливий розвиток телебачення, радіо, звукозапису, кіно). На відміну від комуністичних країн, де масова культура жорстко регламентувалася ідеологічними настановами компартії, в капіталістичних країнах розвиток масової культури був тісно пов'язаний з комерційною індустрією розваг.
В той же час демократизація культури, її «серійність», породжує певні специфічні проблеми для функціонування культури. Відбувається процес відчуження культури, що породжує в надрах масової культури феномен контркультури — субкультури протестного, бунтівного напрямку. В другій половині XX століття такою контркультурою стає рок.
Перші кроки рок-музики
Початком рок-музики є поява рок-н-ролу, що увібрав в себе риси блюзу, ритм-енд-блюзу, бугі-вугі, джазу і кантрі.
Значний вплив на рок-н-рол зробили блюзові виконавці Роберт Джонсон, Лідбеллі, Мадді Уотерс. Назва «рок-н-рол» походить з пісень ґоспел-виконавців 40-х років і, будучи по суті закликом до танцю, є сексуальним закликом. Вперше вираз з'явився в пісні «Good Rocking Tonight» Роя Брауна 1947 року. У 1949 році виходить пісня «Rock And Roll» Вайлд Білла Мура.
Розвиток раннього рок-н-ролу пов'язаний в основному з американськими виконавцями, проте встановити, яка пісня або пластинка може вважатися першою в жанрі, практично неможливо. Серед можливих варіантів — сингл «Fat Man» Фетса Доміно, що вийшов в 1950-му році. Згідно з іншими версіями, першим рок-н-рольним записом є «Rocket 88», записана в 1951 році Jackie Brenston and his Delta Cats.
Рок-музика 80-их років
Рок-мейнстрім та метал
Поява панк-рока і пост-панку, а услід за ними — альтернативного року ще чіткіше провела межу між рок- і поп-музикою. Таким чином, музичний мейнстрім розвивався вже за рахунок не стільки поп року, скільки поп-музики (Майкл Джексон, Мадонна). Альбоми поп-року випускали в основному артисти, котрі стали популярними в 60-70-их роках. Проте, після спаду в 1977 році відродився хеві-метал, породжувач в 80-х декілька найагресивніших піджанрів.
Поп-рок 80-их
Поп-рок слабо розвивався за рахунок нових виконавців — проте різної якості пластинки продовжували випускати Пол Маккартні, Елтон Джон, The Kinks; в кінці 80-их з'явилася супергрупа Travelling Willburys за участю Джорджа Харрісона і Боба Ділана.
У 1987 р. з'явилася нова суперзірка поп-року в США — Річард Маркс, який сам писав і виконував повільні композиції на романтичні теми (балади). І дуже скоро три його композиції — «Hold On to the Nights», «Satisfied» и «Right Here Waiting» — опинились на вершині Billboard Hot 100 (офіційного хіт-параду США).
З'являлися пластинки, орієнтовані на синтез року з етнічною музикою (world music), — серед них роботи Пітера Гебріела (екс Genesis) і Пола Саймона (екс Simon & Garfunkel). Особливим піджанром стала рок-музика з використанням елементів музики аборигенів Австралії — аборигенський рок (Us Mob, No Fixed Address).
Одною з найпримітніших груп традиційного року 80-их стали Dire Straits, граючі пісні в стилі блюз-року і кантрі-року впливом джазу і арт-року.
У 80-их відбувається «відродження» прогресивного року. Використовуючи напрацювання класиків жанру (Genesis, Pink Floyd, Yes), нові групи (Marillion, Saga, Pendragon, Porcupine Tree, IQ та ін.) намагалися відкрити в жанрі нові грані (неопрогресивний рок). Група Dream Theater, що з'явилася в другій половині 80-х, і ряд інших поклали початок прогрессивному металу.
У Америці стали популярними виконавці, орієнтровані на ритм-енд-блюз з впливом фолка і кантрі: Брюс Спрінгстін, Джон Мелленкамп, Боб Сегер.